Порча на потилицю: удар, якого людина не бачить

Текст:

«Стану я, Божий раб (ім’я), Під вранішню зорю, До Пречистої Матері Слово говорю. Не спереду ворог До мене іде — З-за спини він Темне павутиння пряде. Та на потилиці Захист стоїть, Божа сила її боронить. Хто злим поглядом Услід проводжав, Хто темне слово Мені посилав, Хто шепотів За моєю спиною, Хто йшов за мною Чорною дорогою, Хто морок клав На мою голову, Хто біду кликав Знову і знову, — Усе те з мене Нехай спадає, Як лист сухий З гілля злітає. Що до потилиці Було причеплено — Відчепись, Що чорним словом Було приліплено — Розлетись. Хто удар посилає Мені навздогін — Хай розвіється той удар, Наче дим. Хто моє ім’я Зі злобою згадає — Нехай його слово Сили не має. Господи Боже, Стань мені щитом, Захисти мене святим Своїм хрестом. Пречиста Мати, Покров розгорни, Від злого ока Мене борони. Від темного слова, Від злої біди Мене, Божу душу, Від зла відведи. Святі угодники, поруч ідіть, Від темної сили Мене бороніть. Попереду й ззаду Сторожею станьте, Лихому до мене Дороги не дайте. Слово моє — Залізний засув, Сам Господь його Міцно замкнув. Ключ полетів За далекі моря, Де над водою Не сходить зоря. Ні чаклуну того ключа Не взяти, Ні лиходію замка Не зламати. Ключ у глибині, А замок — при мені, Божий Покров — На кожному дні. Що замкнено — Тому не відкритись, Що відігнано — Тому не залишитись. Слово скріпляю, Печатку кладу, Божою силою Лихо зведу. Амінь»