Текст:
«Ой ви, злидні дрібнесенькі, Тіні голодні нічні, Не ступайте до оселі, Не сидіть ви при печі. Не вам хліб мій запашний, Не вам сало й ковбаса, Не вам Божа роса, Йдіть у темнії байраки, Де не світить вам краса. Я словами заклинаю, Я вогнем вас відганяю. Хай достаток в хаті буде, А біда цей дім забуде. Щоб не крали ви з мисок, Не тягли ви зі стола, Бо для вас тут нема місця, Не для вас ця сторона. Стану я на поріг рано, Тричі слово прокажу, Світлим хрестом осінюся — І дорогу вам покажу. Йдіть туди, де вітер не віє, Де жаба коло болота мліє. Де пустеля й бур’яни, Де густі сиві тумани. Не вертайтеся до господи, Не тривожте більше сни, Йдіть до своєї сторони. Щоб в коморі — повно жита, Щоб в скрині — добро й лад, Щоб цвіла моя родина. Як квітучий гарний сад. А як злидні повернуться — Замкну двері на замок, Та замовлю ще сильніше Кожен рідний свій куток. Слово сказано — не згасне, Слово стане, як стіна, Віджене нужду всю чорну, Не повернеться вона. Слову – істина!»