
Текст:
«Ішов святий Петро і Павло з Пречистою Богородицею високих гір ворочати, вниз води спускати, з раби Божої (ім’я) уроків – примовок, колючок, болючок, наслане знімати – чоловічих й жіночих, паробочих, дівочих, дитячих, вітряних, водяних, подуманих і примовлених, - з очей карих, з очей синіх, з очей червоних, з очей білих. Чого ти, раба Божа (ім’я) зурочена, чого ти зволочена, примовками оточена? Чи в тебе уроки-примовки від води, чи від їди, чи з сірих очей, чи з карих очей, чи з свинячих, чи з всякої всячини. Не сама я виговоряю, Пречисту Богородицю прохаю, святих Петра і Павла благаю. Пречиста Богородиця, святі Петро і Павло, поможіть вигнати, визбирати з голови, з рук, з кощей, з мощей – із усього тіла. Щоб вам, уроки-примовки, не стоять, кості не ломать, червоної крові не сушить, серця не злобить, в голові болі не творить. Щоб в день ходило, у ніч спало, і ніяка зла сила здоровя не вкрала. Святі Петро і Павло, візьміть свої палки, махніть, розмахніть, уроки-примовки, наслане, пороблене проженіть. Господь з поміччю»