Вичитка від лютої порчі

Текст:

«Йшов монах через міст, Ніс кам’яний хрест. Нема у хреста того ні рани, ні крові, Ні порчі, ні болю. Прийдіть всі, приступіть, (Ім’я) порчу спалить, Лиходійне все попалить. Порчу гостьову, лиху, Й пристрітну, З-за моря, з-за гори, З чужої і своєї сторони. Ми тебе зпалюємо, змовляємо, У чорний ліс тебе відправляємо. Змовляється порчениця і чародійство З білої кості, з червонї крові, Зі спини, рук, ніг. Тут тобі не стояти, Білу кість не ломати, Червону кров не смоктати, Синіх жил не стягати, Рум’яного тіла не чіпати. Кам’яний хрест на спину впаде, Тому, хто пристріт наведе. Кам’яний хрест того задавить, Хто порченицю відправить. А тих лиходіїв та лиходійок, Чорних чоловіків та жінок, Хто пускає порчениці, Кам’яний хрест у того забере зіниці. Йди собі, порчениця, в темний ліс, На синє поле, Де жито не родить, Де куриний голос не кричить. Йшов, поспішав монах через міст, Впали ключі під той міст. Монах нагнувся ключі доставати, (Ім’я) порчу та чари замовляти, Навік від нього (неї) відправляти. Амінь»