Сон Богородиці від бід, порчі, ворогів

Текст:

«На Осіянській горі Церковка стояла. Там Божа Мати Спочиночок мала. Прийшов до неї Синочок її: - Спиш, Мамко? - Сплю, Синку. Приснився мені сон, Що тебе січено, зрубано, Зколото, змордовано. Нахрест рученьки розіп’яті, Залізними цвяхами прибивані. У недільку рано, Де сонечко сходить, Там Божа Мати Свого Сина водить. Позвала його на утреню, З утрені на службу, Зі служби на синє море. На синім морі стоять престоли, На престолі стоять свічки, Перед свічками лежать книги. Перед книгами Господь стоїть, Ручки зложив, Голівоньку схилив. Син раз сотворяє, Свою кров розливає. Прийшли до нього Петро і Павло. Що ти, Боже, сумуєш? А ви Петро, Павло, Не питайте про тії муки, Та беріть хреста у руки, Та понесіть по усьому світу Кажіть старому і малому, Хто ту молитву буде знати – Не буде в огні горіти, У смолі кипіти, Наглої смерті мати, Здоров’я втрачати. Та людина від чаклунів Порятунок буде мати, Не буде від ворогів лихих Всіх страждати»